Валсартан сандоз плюс инструкция по применению

Форма выпуска и состав

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Валсартан Сандоз®  80 мг: блідо-червоні круглі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, зі скошеними краями, з рискою з одного боку, з написом (тисненням) «D» з одного боку від риски та «V» – з іншого та написом (тисненням) «NVR» на зворотному боці таблетки;

Валсартан Сандоз® 160 мг: сіро-оранжеві овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, трохи опуклої форми, з рискою з одного боку, з написом (тисненням) «DX» з одного боку від риски та «DX» – з іншого та написом (тисненням) «NVR» на зворотному боці таблетки.

Лекарственные формы:

  • таблетки, покрытые пленочной оболочкой: круглой двояковыпуклой формы, светло-розового цвета, ядро – почти белого или белого цвета, у таблеток в дозе 40 мг и 80 мг – разделительная риска на одной стороне (по 7, 10, 14, 20, 28, 30 или 56 шт. в контурной ячейковой упаковке, в картонной пачке 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8 или 10 упаковок; по 7, 10, 14, 20, 28, 30, 40, 50 или 100 шт. в полимерной банке, в картонной пачке 1 банка);
  • капсулы: твердые желатиновые, непрозрачные, размер №2 (капсулы 20, 40, 80 мг), размер №0 (капсулы 160 мг); капсулы 20 мг – светло-желтого цвета, корпус – с бежевым оттенком, крышечка – с кремовым оттенком; капсулы 40 мг – корпус и крышечка светло-желтого цвета с кремовым оттенком; капсулы 80 мг – корпус и крышечка светло-желтого цвета с бежевым оттенком; капсулы 160 мг – корпус и крышечка светло-коричневого цвета (по 10, 20 или 30 шт. в контурной ячейковой упаковке, в картонной пачке 1, 2, 3, 4, 5 или 10 упаковок; по 10, 20, 30, 40, 50 или 100 шт. в полимерной банке, в картонной пачке 1 банка).

В 1 таблетке содержатся:

  • действующее вещество: валсартан – 40 мг, 80 мг или 160 мг;
  • вспомогательные компоненты: целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат;
  • состав оболочки: Опадрай розовый (макрогол-3350, поливиниловый спирт, тальк, титана диоксид, краситель железа оксид желтый, краситель железа оксид красный).

В 1 капсуле содержатся:

  • действующее вещество: валсартан – 20 мг, 40 мг, 80 мг или 160 мг;
  • вспомогательные компоненты: целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, повидон К17, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат;
  • состав корпуса и крышечки капсулы: желатин, краситель железа оксид желтый, краситель железа оксид красный, титана диоксид; кроме этого, в капсулах в дозе 160 мг – краситель железа оксид черный.

Фармакологические свойства

Препарат характеризуется антигипертензивными свойствами.

Фармакодинамика

Валсартан является активным специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II, предназначенным для перорального приема. Он селективно блокирует рецепторы подтипа АТ1, отвечающие за эффекты ангиотензина II. Вследствие такой блокады повышается концентрация ангиотензина II в плазме крови, что может привести к стимуляции незаблокированных АТ2-рецепторов.

Риск возникновения кашля во время лечения препаратом очень низок, что объясняется отсутствием воздействия на ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), отвечающий за деградацию брадикинина. При сравнении валсартана с ингибитором АПФ обнаружено, что частота развития приступов сухого кашля была достоверно ниже у больных, принимавших валсартан, по сравнению с больными, принимавшими ингибитор АПФ (2,6% и 7,9% соответственно).

В группе пациентов, у которых ранее во время терапии ингибитором АПФ отмечался сухой кашель, при применении валсартана данное осложнение наблюдалось в 19,5% случаев, а при применении тиазидного диуретика – в 19% случаев, в то время как в группе пациентов, проходивших курс терапии ингибитором АПФ, кашель был зарегистрирован в 68,5% случаев.

Валсартан не взаимодействует и не блокирует ионные каналы или рецепторы других гормонов, играющие важную роль в регуляции работы сердечно-сосудистой системы. Лечение данным препаратом пациентов с артериальной гипертензией сопровождается снижением артериального давления, не приводящим к изменению частоты сердечных сокращений.

После перорального приема разовой дозы валсартана у большинства больных антигипертензивный эффект регистрируется в течение 2 часов, а пиковое снижение артериального давления отмечается примерно через 4–6 часов. После приема лекарственного средства антигипертензивное действие сохраняется на протяжении примерно 24 часов.

Валсартан сандоз плюс инструкция по применению

При повторном назначении валсартана максимальное снижение артериального давления, независимо от принятой дозы, в среднем достигается в течение 2–4 недель и в ходе длительного курса терапии остается на достигнутом уровне. При сочетании данного лекарственного средства с гидрохлоротиазидом наблюдается дополнительное снижение артериального давления, подтвержденное достоверными клиническими данными. Внезапная отмена валсартана не приводит к резкому повышению артериального давления или другим нежелательным последствиям.

Механизм действия препарата при хронической сердечной недостаточности заключается в его способности устранять негативные последствия хронической гиперактивации ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) и ее основного эффектора – ангиотензина II. К ним относятся вазоконстрикция, стимуляция чрезмерного синтеза гормонов, обладающих синергическим действием по отношению к РААС (эндотелина, катехоламинов, вазопрессина, альдостерона и др.

), пролиферация клеток, обуславливающая ремоделирование органов-мишеней (почки, сосуды, сердце), задержка жидкости в организме. У пациентов с хронической сердечной недостаточностью на фоне приема валсартана повышается сердечный выброс, снижается диастолическое давление в легочной артерии и давление заклинивания в легочных капиллярах, уменьшается преднагрузка.

Доказано, что валсартан существенно не влияет на уровень мочевой кислоты, общего холестерина, а также при проведении исследования натощак – на уровень глюкозы и триглицеридов в сыворотке крови.

Фармакокинетика

После перорального приема валсартан всасывается с высокой скоростью, однако степень абсорбции может изменяться в широких пределах. В среднем абсолютная биодоступность данного вещества достигает 23%. Его максимальная концентрация в плазме крови регистрируется через 2 часа. При регулярном приеме валсартана максимальное снижение артериального давления отмечается через 4 недели.

Валсартан демонстрирует высокую активность связывания с белками плазмы крови (94–97%), в основном с альбумином. Его объем распределения небольшой и равен примерно 17 л. Плазменный клиренс является относительно низким (около 2 л/час) по сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/час).

Метаболизм валсартана выражен не очень сильно (в форму метаболитов переходит примерно 20% от принятой дозы). В плазме крови в небольших концентрациях определяется гидроксильный метаболит [его показатель AUC (площадь под кривой «концентрация ‒ время») составляет менее 10% от такового для валсартана].

Валсартан экскретируется в основном в неизмененном виде с фекалиями (приблизительно 83% от принятой дозы) и с мочой (приблизительно 13% от принятой дозы).

Прием валсартана с пищей приводит к уменьшению показателя AUC примерно на 48%. Однако через 8 часов после поступления препарата в организм концентрация действующего вещества в плазме крови, принятого натощак и вместе с едой, оказывается одинаковой. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта валсартана, поэтому лекарственное средство можно принимать как до, так и после еды.

У пациентов с хронической сердечной недостаточностью время достижения максимальной концентрации и период полувыведения идентичны таковым у здоровых добровольцев. Увеличение максимальной концентрации и AUC прямо пропорционально повышению дозы препарата (в ходе эксперимента она возрастала с 40 до 160 мг с приемом 2 раза в сутки).

У некоторых больных в возрасте старше 65 лет системная биодоступность препарата оказывается выше таковой у больных молодого возраста, однако особой клинической значимости данный факт не имеет.

Корреляция между функцией почек и системной биодоступностью лекарственного средства не обнаружена. У больных с дисфункциями почек и КК более 10 мл/мин необходимость в коррекции дозы валсартана отсутствует. До настоящего времени исследования применения препарата у пациентов, находящихся на гемодиализе, не проводились. Валсартан отличается высокой степенью связывания с белками плазмы крови, поэтому его выведение посредством гемодиализа практически невозможно.

У больных с легкими и умеренными дисфункциями печени биодоступность валсартана увеличивается в 2 раза по сравнению со здоровыми добровольцами. Однако значения AUC данного вещества не коррелируют со степенью нарушения печеночной функции. Применение препарата у больных с тяжелыми дисфункциями печени не исследовалось.

Противопоказания

  • хроническая сердечная недостаточность (в составе стандартной терапии с применением сердечных гликозидов, диуретиков, ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента или бета-адреноблокаторов);
  • артериальная гипертензия.

Кроме этого, для повышения выживаемости Валсартан назначают больным со стабильными показателями гемодинамики после острого инфаркта миокарда, осложненного систолической дисфункцией левого желудочка и/или левожелудочковой недостаточностью.

  • возраст до 18 лет;
  • тяжелая форма (выше 9 баллов по шкале Чайлд – Пью) нарушений функции печени, холестаз, билиарный цирроз печени;
  • сопутствующая терапия антагонистами рецепторов ангиотензина II или ингибиторами АПФ (ангиотензинпревращающего фермента) с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом;
  • период планирования беременности и вынашивания ребенка;
  • грудное вскармливание;
  • индивидуальная гиперчувствительность к компонентам препарата.

Согласно инструкции, Валсартан с осторожностью следует назначать пациентам, ограничивающим потребление поваренной соли, с двусторонним стенозом почечных артерий, стенозом артерии единственной почки, после трансплантации почки, при почечной недостаточности [клиренс креатинина (КК) меньше 10 мл/мин], гемодиализе, первичном гиперальдостеронизме, сниженном объеме циркулирующей крови (ОЦК) (включая состояния при диарее и рвоте), печеночной недостаточности небилиарного генеза легкой и умеренной степени тяжести (без явлений холестаза), гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, хронической сердечной недостаточности II–IV функционального класса по классификации NYHA, митральном или аортальном стенозе.

Протипоказання

Артеріальна гіпертензія.

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6 років.

валсартан сандоз плюс инструкция

Постінфарктний стан.

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавно (12 годин ‒ 10 діб) перенесеного інфаркту міокарда.

Серцева недостатність.

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли не можна застосовувати інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), або як допоміжна терапія з інгібіторами АПФ, коли не можна застосовувати бета-блокатори.

  • Підвищена чутливість до валсартану чи до будь-якої допоміжної речовини.
  • Тяжка печінкова недостатність, біліарний цироз та холестаз.
  • Протипоказано вагітним жінкам та жінкам, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
  • Протипоказано одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) {amp}lt; 60 мл/хв/1,73 м2).

Инструкция по применению Валсартана: способ и дозировка

Таблетки принимают внутрь, проглатывая целиком и запивая водой.

Рекомендованное дозирование:

  • хроническая сердечная недостаточность: начальная доза – по 40 мг 2 раза в сутки. В течение 14 дней, учитывая индивидуальную переносимость препарата, разовую дозу следует постепенно повысить до 80 мг или до 160 мг. Это может потребовать снижения дозы одновременно применяемых диуретиков. Максимальная суточная доза – 320 мг;
  • артериальная гипертензия: начальная доза – 80 мг 1 раз в сутки. При отсутствии желаемого терапевтического эффекта после 14–28 дней терапии, суточную дозу можно повысить до 320 мг или назначить дополнительный прием диуретических средств.

Для повышения выживаемости после перенесенного инфаркта миокарда применение Валсартана следует начинать в течение первых 12 часов, принимая по 20 мг 2 раза в сутки. В течение следующих 14 дней дозу постепенно повышают методом титрования, принимая по 40 мг, затем по 80 мг 2 раза в сутки. К концу третьего месяца терапии рекомендуется достичь целевой дозы 320 мг в сутки, принимая по 160 мг 2 раза в сутки. Повышая дозу, необходимо учитывать переносимость препарата пациентом.

При нарушении функции почек или у пациентов пожилого возраста коррекция дозы не требуется.

При легкой или умеренной форме нарушения функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза доза препарата не должна превышать 80 мг в сутки.

Капсулы

Капсулы предназначены для приема внутрь.

валсартан сандоз плюс инструкция

Рекомендованное дозирование: ежедневно – по 80 мг 1 раз в сутки или по 40 мг 2 раза в сутки. При отсутствии клинического эффекта суточную дозу можно постепенно повышать до 320 мг.

Основным симптомом передозировки Валсартана является выраженное снижение артериального давления, которое в дальнейшем может привести к помутнению сознания, шоковому состоянию и/или коллапсу. В этом случае рекомендуется симптоматическая терапия, особенности которой зависят от степени тяжести симптомов и времени, прошедшего с момента приема лекарственного средства.

При случайной передозировке следует спровоцировать рвоту (если Валсартан был принят недавно) или провести промывание желудка. При выраженном снижении артериального давления согласно протоколам необходимо внутривенно ввести 0,9% раствор натрия хлорида и уложить больного, поместив его ноги в приподнятое положение, на достаточный для проведения терапии период времени.

Преимущественно давление поднималось к вечеру, но врач назначили пить валсартан сз утром, иногда вечером снова давление поднималось. Позже мы скорректировали прием и теперь все отлично.

Ольга Тарасова  понедельник, 16 апреля

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп антагоністи рецепторів ангіотензину (АРА), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) або аліскіреном

Слід дотримуватись обережності при одночасному застосуванні препаратів групи АРА, в тому числі Валсартану Сандоз®, з іншими препаратами, що блокують ренін-ангіотензин- альдостеронову систему ( РААС), такими як препарати групи ІАПФ або аліскірен (див. розділ «Протипоказання»).

Спостерігалось підвищення частоти розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін діяльності нирок у порівнянні з монотерапією. Рекомендується ретельно контролювати кров’яний тиск, стан нирок та рівень електролітів у пацієнтів, які приймають валсартан та інші засоби, що здатні впливати на РААС.

Одночасне застосування антагоністів рецептора ангіотензину, включаючи Валсартан Сандоз®, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) {amp}lt; 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Одночасне застосування не рекомендоване

Оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність спостерігалися протягом одночасного застосування інгібіторів АПФ. У зв’язку з відсутністю досвіду одночасного застосування валсартану і літію така комбінація не рекомендована. Якщо комбінація вважається необхідною, рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці крові.

При супутньому застосуванні діуретиків, ризик токсичності літію може зростати через прийом валсартану.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, які можуть підвищувати рівень калію

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, тріамтерен, амілорид), калієвмісних харчових добавок або калійвмісних солезамінників може призводити до значного підвищення рівня калію в сироватці крові, а у пацієнтів з серцевою недостатністю – до підвищення рівня сироваткового креатиніну.

Застосування лікарського засібу, що впливає на рівень калію, у поєднанні з валсартаном вважається необхідним, рекомендується контроль рівня калію у плазмі крові.

При одночасному застосуванні необхідна обережність

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту {amp}gt; 3 г/добу та неселективні НПЗП

При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ з НПЗП може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗП підвищує ризик погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому на початку лікування рекомендований контроль ниркової функції, а також відповідна гідратація пацієнта.

Транспортери

За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад, рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад, ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися обережності на початку та в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.

У ході досліджень взаємодії лікарських засобів з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з валсартаном або будь-якою з таких речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Оскільки валсартан значною мірою не метаболізується, клінічно значущої взаємодії між ліками у вигляді метаболічної індукції або пригнічення системи цитохрому Р450 при сумісному застосуванні з валсартаном не спостерігалося. Незважаючи на те, що валсартан має високий ступінь зв’язування з білками плазми, дослідження in vitro не продемонстрували ніякої взаємодії на цьому рівні з рядом молекул, які також мають високий ступінь зв’язування з білками, а саме: з диклофенаком, фуросемідом і варфарином.

Рекомендується обережність при одночасному застосуванні дітям з артеріальною гіпертензією валсартану та інших речовин, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, яка може підвищити рівень калію у сироватці крові. Необхідно ретельно контролювати функцію нирок та рівень калію у сироватці крові.

Побочные действия

  • пищеварительная система: тошнота, диарея, повышение уровня билирубина;
  • сердечно-сосудистая система: постуральная гипотензия, постуральное головокружение, артериальная гипотензия;
  • система кроветворения: снижение уровня гемоглобина и гематокрита, нейтропения;
  • нервная система: головная боль, головокружение;
  • обмен веществ: гиперкалиемия;
  • мочевыделительная система: редко – функциональное расстройство почек, повышение уровня азота мочевины и креатинина (особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью);
  • аллергические реакции: редко – зуд, сыпь, сывороточная болезнь, ангионевротический отек, васкулит;
  • прочие: общая слабость, утомляемость, кашель, увеличение риска развития вирусных инфекций, фарингит.

При одновременном применении Валсартана:

  • средства, действующие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС), оказывают влияние на повышение частоты развития нарушений функции почек, артериальной гипотензии и гиперкалиемии по сравнению с монотерапией;
  • атенолол, варфарин, циметидин, фуросемид, дигоксин, индометацин, амлодипин, гидрохлоротиазид, глибенкламид не вызывают клинически значимого взаимодействия;
  • нестероидные противовоспалительные препараты, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, могут понижать антигипертензивный эффект валсартана, вызывать повышение содержания калия в плазме крови и ухудшение функции почек;
  • препараты лития усиливают свое токсическое действие, увеличивая содержание лития в плазме крови;
  • препараты калия, калийсберегающие диуретики (включая амилорид, спиронолактон, триамтерен), калийсодержащие соли могут способствовать повышению уровня концентрации калия в сыворотке крови, а при сердечной недостаточности – содержания креатинина в сыворотке крови;
  • рифампицин, циклоспорин, ритонавир могут способствовать увеличению уровня концентрации валсартана в сыворотке крови.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АІІРА) протипоказане протягом усього періоду вагітності. Як і інші препарати, що чинять прямий вплив на РААС, валсартан не можна приймати жінкам, які планують вагітність.

Коли продовження терапії вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативну антигіпертензивну терапію зі встановленим профілем безпеки щодо застосування у період вагітності. Якщо діагностовано вагітність, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, призначити інший лікарський засіб, дозволений до застосування вагітним .

Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенного впливу внаслідок застосування інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності непереконливі, проте незначне збільшення ризику не можна виключити. Є повідомлення про випадки мимовільного аборту, маловоддя і порушення функції нирок у немовлят, якщо вагітні жінки випадково прийняли валсартан.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (послаблення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо з ІІ триместру вагітності застосовували АІІРА, рекомендовано провести ультразвукове обстеження для перевірки функції нирок і стану кісток черепа.

Стан новонароджених, матері яких застосовували АІІРА, слід ретельно перевіряти щодо розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації про застосування валсартану у період годування груддю Валсартан Сандоз® не застосовувати у цей період, у разі необхідності лікування слід припинити годування груддю.

Фертильність

Валсартан не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію самців та самок тварин у дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза у 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини у перерахунку на мг/м2 (розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу та пацієнта з масою тіла 60 кг).

Особые указания

При сниженном содержании ОЦК и/или натрия применение Валсартана следует начинать после восстановления их уровня в организме, если понадобится, то уменьшают дозу диуретика. Это позволит избежать клинических проявлений артериальной гипотензии, редко возникающих в начале лечения.

С осторожностью рекомендуется сочетать с калийсодержащими биологически активными добавками и заменителями соли, калийсберегающими диуретиками, гепарином или другими средствами, которые могут способствовать развитию гиперкалиемии.

При одностороннем или двустороннем стенозе почечной артерии требуется регулярный контроль уровня концентрации креатинина и мочевины в сыворотке крови.

Следует избегать сочетания препарата или ингибиторов АПФ с алискиреном при тяжелом нарушении функции почек (КК меньше 30 мл/мин).

При лечении пациентов с обструкцией желчевыводящих путей клиренс валсартана снижается.

Больным, у которых Валсартан вызвал отек Квинке, терапию препаратом отменяют с запретом на возобновление его приема.

При артериальной гипертензии у больных с первичным гиперальдостеронизмом применение препарата не имеет терапевтического эффекта.

Из-за риска значительного гипотензивного действия препарата в начале терапии у больных с хронической сердечной недостаточностью или инфарктом миокарда необходимо регулярно контролировать артериальное давление (АД).

Существует риск развития олигурии и/или усугубления азотемии, в редких случаях – острой почечной недостаточности и/или смертельного исхода при хронической сердечной недостаточности II–IV функционального класса (классификация NYHA), поэтому данным категориям больных следует обеспечить периодическую оценку функции почек.

При лечении артериальной гипертензии кроме монотерапии препарат можно применять в комбинации с ацетилсалициловой кислотой, тромболитиками, бета-адреноблокаторами и ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы (статины). Не рекомендуется применять одновременно с ингибиторами АПФ, так как монотерапия в данном случае имеет преимущества.

При комбинированной терапии хронической сердечной недостаточности показано назначение диуретиков, сердечных гликозидов, бета-адреноблокаторов или ингибиторов АПФ. Не рекомендуется применение комбинации из ингибиторов АПФ, бета-адреноблокаторов и Валсартана.

Из-за риска развития головокружения или обморока в период лечения следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами.

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування

Валсартан Сандоз® можна застосовувати незалежно від прийому їжі, таблетки слід запивати водою.

Дозування

Артеріальна гіпертензія у дорослих

Рекомендована початкова доза Валсартану Сандоз® становить 80 мг 1 раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2 тижнів, а максимальний ефект ‒– протягом 4 тижнів. Для деяких пацієнтів із неадекватно контрольованим артеріальним тиском дозу можна підвищити до 160 мг та до максимальної – 320 мг.

Валсартан Сандоз® можна також застосовувати з іншими антигіпертензивними засобами. Сумісне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, буде ще більше знижувати артеріальний тиск у пацієнтів.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти віком від 6 років

Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла до 35 кг (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування) та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла понад 35 кг. Слід коригувати дозу, виходячи з реакції артеріального тиску. Максимальні дози приведені у таблиці 1.

Дози, вищі від зазначених, не досліджувалися, тому не рекомендуються.

Таблиця 1

Маса тіла

Максимальна доза Валсартану Сандоз® під час досліджень

Від ≥ 18 кг до {amp}lt; 35 кг

80 мг

Від ≥ 35 кг до {amp}lt; 80 кг

160 мг

Від ≥ 80 кг до ≤ 160 кг

320 мг

Діти віком до 6 років

Безпека та ефективність Валсартану Сандоз® для дітей віком до 6 років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 років із нирковою недостатністю

Застосування дітям із кліренсом креатиніну {amp}lt; 30 мл/хв та дітям, яким проводять діаліз, не досліджене, тому валсартан не рекомендується застосувати таким пацієнтам. Дітям із кліренсом креатиніну {amp}gt;30 мл/хв корекція дози не потрібна. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію та рівні калію у сироватці крові.

Застосування дітям віком від 6 років із печінковою недостатністю

Як і дорослим, Валсартан Сандоз® протипоказаний дітям із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та з холестазом. Клінічний досвід застосування Валсартану Сандоз® дітям із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг для таких пацієнтів.

Серцева недостатність та нещодавно перенесений інфаркт міокарда у дітей

Валсартан Сандоз® не рекомендується для лікування серцевої недостатності або у разі нещодавно перенесеного інфаркту міокарда у дітей через відсутність даних щодо безпеки та ефективності.

Постінфарктний стан у дорослих

Терапію клінічно стабільним пацієнтам можна розпочинати вже через 12 годин після перенесення інфаркту міокарда. Після початкової дози валсартану 20 мг 2 рази на добу дозу підвищують до 40 мг (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування), 80 мг та 160 мг 2 рази на добу протягом наступних кількох тижнів.

Цільова максимальна доза становить 160 мг 2 рази на добу. Загалом рекомендується, щоб рівень дозування 80 мг 2 рази на добу був досягнутий через 2 тижні після початку лікування, а максимальна доза 160 мг 2 рази на добу була досягнута через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом лікування. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії або ниркової дисфункції слід розглянути питання щодо зниження дози.

Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які лікувалися іншими препаратами після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад тромболітиками, ацетилсаліциловою кислотою, бета-блокаторами, статинами та діуретиками. Комбінація з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Пацієнтам після перенесеного інфаркту міокарда завжди необхідно проводити моніторинг функції нирок.

Серцева недостатність у дорослих

Рекомендована початкова доза Валсартану Сандоз® становить 40 мг 2 рази на добу (застосовують валсартан у лікарській формі з можливістю такого дозування). Поступове підвищення дози до 80 мг та 160 мг 2 рази на добу треба здійснювати з інтервалами не менше 2 тижнів до найвищої дози залежно від переносимості пацієнтом.

Валсартан можна застосовувати у комбінації з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується.

Пацієнтам із серцевою недостатністю необхідний моніторинг функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Ниркова недостатність

Дорослим пацієнтам із кліренсом креатиніну {amp}gt; 10 мл/хв корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування Валсартану Сандоз®  з аліскіреном пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість гломерулярної фільтрації (ШГФ) {amp}lt; 60 мл/хв/1,73 м2) протипоказано.

Цукровий діабет

Одночасне застосування Валсартану Сандоз® з аліскіреном пацієнтам з цукровим діабетом протипоказано.

Печінкова недостатність

Валсартан Сандоз® протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю, біліарним цирозом та з холестазом. Для пацієнтів із печінковою недостатністю легкого та помірного ступеня тяжкості без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Применение при беременности и лактации

Прием Валсартана в период беременности строго противопоказан. Риск для плода в этом случае оказывается довольно значимым, что обусловлено механизмом действия антагонистов рецепторов ангиотензина II. Воздействие ингибиторов АПФ (препаратов, влияющих на РААС) на плод при их назначении во II и III триместрах беременности может привести к нарушениям его развития и внутриутробной гибели.

Согласно ретроспективным данным, при приеме ингибиторов АПФ в I триместре беременности повышается риск рождения детей с внутриутробными пороками развития. Имеется информация о дисфункциях почек, олигогидрамнионе у новорожденных и самопроизвольных абортах у матерей, которые в период беременности случайно получали валсартан.

Если беременность наступила на фоне лечения Валсартаном, его следует отменить как можно быстрее. Сведения о проникновении препарата в грудное молоко отсутствуют, поэтому прием препарата противопоказан при грудном вскармливании.

Передозування

Внаслідок передозування Валсартану Сандоз® може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу. При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід провести корекцію об’єму крові.

Малоймовірно, що валсартан можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

Сроки и условия хранения

Беречь от детей.

Хранить при температуре до 25 °C в защищенном от света месте.

Срок годности – 3 года.

Отпускается по рецепту.

Примерная цена на Валсартан в форме таблеток, покрытых пленочной оболочкой, дозировкой 80 мг составляет 91‒138 рублей (в упаковке содержится 30 шт.), 193‒285 рублей (в упаковке содержится 28 шт.) или 480‒575 рублей (в упаковке содержится 84 шт.) в зависимости от производителя. Купить таблетки дозировкой 160 мг можно в среднем за 294‒435 рублей (в упаковку входит 28 шт.) или 777‒860 рублей (в упаковку входит 84 шт.). Препарат в форме капсул на данный момент в продаже отсутствует.

Adblock detector